Великий Бичків

logo-adminВЕЛИКИЙ БИЧКІВ (КОРОТКА ІСТОРІЯ СЕЛИЩА)

Великий Бичків – селище міського типу (з 1947 року),одне з найстаріших населених пунктів східного Закарпаття.Розташоване у мальовничій уголовині біля підніжжя Карпатських гір,на правому березі швидкоплинної ріки Тиса при впадінні в неї гірської річки Шопурки,за 35 км від районного центру (Рахова),за 174 км від обласного центру (Ужгорода) та за 29 км від Центру Європи (околиця с Ділове),За 12 км від залізничної станції Солотвино. В селищі нараховується до 3-х тисяч дворогосподарств в яких проживає 9430 чоловік, з них переважна більшість українці. Проживають також угорці,росіяни,румуни, та представники інших народностей та національностей.

Великий Бичків – найстаріший населений пункт Рахівщини.Першу згадку про нього в документальних джерелах знаходимо ще в кінці Х1У століття.В грамотах Мараморощини

Х1У-ХУ ст.відзначено,що угорський король Людовік Великий у цьому році подарував синам воєводи Сааза Балку Драгову та Іоану-Бичків,Білу Церкву,Тересву і Буштино (11 серпня 1373року) Хоча ряд джерел вказують на те,що заселення Великого Бичкова почалося раніше,наприкінці ХШ століття виникло поселення на правобережжі Тиси,потім в Х1У-ХУ ст. Заселювалась ліва сторона Тиси,що зараз входить до складу Румунії.Є декілька легенд про походження назвиселища.Одна з них така:

Давно на цій території лютувала страшна хвороба “чума” .Люди помирали щодня десятками і сотнями.Місцевий мешканець Бабинець,щоб врятувати свою численну сім”ю,запріг волів-биків у плуг і оборював свої маєтності великими биками у Великому,а бичками – в Малому Бичкові.Хвороба далі не поширювалася, а за поселенням збереглися назви“Великий і Малий Бичків”.

Інша легенда виводить походження назви від бочки,оскільки до 1944 року село мало офіційну назву Великий Бочков.Крім того у селищі виготовляли тару – бочки для солотвинських солекопалень.

Власниками Бичкова спочатку були волоські воєводи,але населення було русинсько-українським,нащадками великого слов”янського племені білих хорватів.Постійні війни,феодальні міжусобиці,набіги кочовиків,турецько-татарська агресія,селянські повстання протягом середньовіччя приводили до скорочення чисельності мешканців села,яке поповнювалося за рахунок біженців з Галичини,Волині,Поділля.В 1444 році двоє малобичківців Семен і Юрій одержали титули шляхтичів за героїзм,проявлений у боях з турками в нижній течії Дунаю.Інші двоє бичківців – Богдан і Михайло Тотули одержали землі в Бичкові,Лузі і Крочунові теж за хоробрість у битві з турками під Варною,а Михайло Іргальцій – під Белградом.

В кінці ХУ ст.Великий Бичків став центром Великобичківської казенної домінії,що займала значну територію у східній частині Мараморощини : від Ясіня до села Грушево включаючи населені пункти лівобережжя Тиси (територія сучасної Румунії).На початку ХУШ століття Великий Бичків стає одним із центрів розвитку лісової і деревообробної промисловості,лісосплаву в нашому краї.В 1720 році на р.Шопурка побудовано лісопилку,яка стала найбільшою на Закарпатті.Тут виготовляли дошки для Белградських верфей і бочко-тару для солотвинських солекопалень.Права сторона річки Тиси була перетворена на річковий порт (Портош),де знаходились солені склади.Населення Великого Бичкова відбувало державну панщину,так звану “королівщину”і змушене було своєю тягловою силою перевозити сіль з Солотвини до портових складів.Щорічно бичківські державні кріпаки перевозили до 2000 штук великих соляних каменів. У порту сіль навантажували на баржі,плоти-бокори і при охороні солдат на чолі з офіцером її сплавлювали по Тисі в Угорщину.В 1732 році було сплавлено по Тисі в Белград 28600 дощок для будівництва австрійських кораблів.В кінці ХУШ-першій половині Х1Х ст. На р.Шопурка діяв тартак по переробці деревини ,виготовлялись дошки,столярні вироби,дранка,бочки,шпали для залізниць.

В цей час Великий Бичків входив до складу 20 юридичних міст і містечок Закарпаття.Тут зосереджувалисьсолене,гірничорудне,лісове казенні управління. В 1868 році у селищі було побудоване перше лісо-хімічне підприємство не лише Закарпаття,але і Угорщини-хімзавод “Клотільда”, на якому переробляли букові дрова на оцет,деревне вугілля та іншу продукцію.Там трудилися сотні робітників.Решта місцевого люду була зайнята на лісорозробках,лісосплаві,в ремісництві.Однак,більшість займалася сільським господарством,скотарством, про що свідчить зображення бика і орача (плугатаря) на старовинному гербі селища.Тільки в 1806 році у Великому Бичкові було відкрито церковно-парафіяльну школу,де навчалось 86 дітей,а в 1889 році – у Малому Бичкові.До цього часу більшість населення селища була неписьменною (за переписом 1848року в Бичкові проживало 2320 чоловік).Багато бичківців стало жертвами австро-угорських властей в Мараморош-Сігеті 1914року.Багато були засуджені,а двох жителів:братів Михайла і Дмитра Підмалівських та Михайла Британюка повісили на шибениці.З розпадом Австро-Угорщини в 1918 році українське населення Бичкова написало Меморандум до уряду ЗУНР у Львові про бажання бичківців об”єднатися з Україною,250 бичківців вступили в ряди Гуцульської армії ,8 наших односельців брали участь в Хустському з”їзді 21 січня 1919 року,який прийняв історичне рішення про воз”єднання краю з Соборною Україною,а один із них – Василь Йосипчук був обраний секретарем з”їзду.

З входженням Закарпаття до складу Чехословаччини (з 1919 по 1939рік) Бичків стає одним з найбільших революцюйних і культурницьких центрів Закарпаття,за що чеські урядовці називали його “Малим Харковом”- по аналогії з тодішньою столицею Радянської України.Селищні комуністична,комсомольська,піонерська,жіноча організації були одні з наймасовіших в краї,її кервники: Іван Локота,Микола Сидоряк,Михайло Жупник-Чорногорський,Матвій Руснак та ряд інших входили до складу крайкому КПЧ і ЦК КПЧ. Іван Локота в 1929 році став сенатором,а Микола Сидоряк в 1924 і 1929 рр. Вибирався в палату депутатів парламенту.Робітничий рух зосереджувався навколо хімзаводу “Клотільда”.Тут діяли профспілкова організація,робітничий комітет,рада довірників,ще в 1897році була створена соціал-демократична група.Бичківські робітники вміли відстоювати свої права і неодноразово добивалися успіху.

Культурне життя селища концентрувалося навколо товариства “Просвіта”,яке тут було засновано в 1920 році.Завдяки діяльності О.Кухтина,М.Водоноса,М.Марущака,І.Роман-Ченка,Ю.Кузьмика та багатьох інших в Бичкові створено хор,хату-читальню,оркестр,,драмгурток,організацію “Пласт”,гімнастичне товариство “Сокол”,”Освітнянськийсоюз”,футбольний клуб “Довбуш”,сільськогосподарські курси.В грудні 1933 року в Бичкові засновано театр “Нова сцена”- перший український професійний театр Закарпаття,який очолив вчитель місцевої горожанської школи Ю.А.Шерегій.

Освіту бичківські школярі здобували у горожанській школі,п”яти державних народних(початкових) школах,гімназії о.Василіян,які діяли в рідному селі у 20-х – 30-х рр. ХХст.Багато з них продовжили навчання у гімназіях,у торговельних школах,академіях, духовних і учительських семінаріях Закарпаття та Чехословаччини,вищих навчальних закладах Європи.

12 лютого 1938 року бичківці 2276голосами “за” і п”ятьма “проти” підтримали Українське національне об”єднання.Саме з нашим селищем пов”язані останні години перебування президента Карпатської України Августина Волошина на рідній землі.Серед послів Сайму та Уряду Карпатської України були й великобичківці Михайло

Марущак,Микола Мандзюк і Михайло Тулик.Багато бичківців захищало рідну землю від фашистської агресії на Красному полі біля Хуста.16 березня 1939 року на мості в Румунію терористами з “Собот Чопот” був убитий Павло Волощук – вчитель,районний комендант ОНО “Карпатська Січ”,спортзал горожанської школи перетворено на катівню,околиці і урочища селища стали місцями розстрілу українських патріотів.

В роки другої світової війни 732 бичківці були замучені,розстріляні угорськими властями.В Бабиному Яру фашистами розстріляно члена ОУН Василя Кузьмика з Великого Бичкова.

Після визволення селища Червоною Армією у жовтні 1944 року 297 жителів вступило добровольцями до лав Червоної Армії,а 92- до Чехословацького корпусу Л.Свободи. 73 не повернулись до рідних домівок. За часів радянської влади Великий Бичків робітниче селище,тут діяло декілька великих промислових підприємств,колгосп,розвивалась освіта ,культура,фізкультура і спорт,покращувався добробут місцевих мешканців.В 1957-1958 роках відкрито басейн, паркім.І.Я.Франка,історико-краєзнавчий музей,1964 році- пам”ятник Т.Г.Шевченку. 1947 роком починається діяльність найкращого самодіяльного ансамблю Рахівщини “Лісоруб” (керівник В.В.Пекарюк),пізніше були створені ансамблі “Ялинка”,”Візерунок”,”Сестрички”,”Струмок”,ВІА “Октава”,”Тиса” та інші.

На сьогодні у селищі діє ряд промислових підприємств і торгових закладів різних форм власності,індивідуальною підприємницькою діяльністю займається 123 чоловік. Всього зайнято у промисловій діяльності 1540 чол.,у сфері послуг і торгівлі: 217 чол.

1506 учнів здобувають освіту у чотирьох школах селища: ЗОШ I-III ступеня № 1, ЗОШ I-III ст.№ 2, ЗОШ I-II ст.№ 3,школі –інтернаті,де їх навчає 177 вчителів і вихователів.

140 дітей відвідують чотири дитячі садки,де з ними займаються 32 вихователі. Музичну освіту юні мешканці Бичкова здобувають у Великобичківській музичній школі,а любителі спорту – у футбольній секції Рахівської ДЮСШ.

На ниві охорони здоров”я великобичківців працюють 125 чоловік лікарів та обслуговуючого медичної мережі селища: міської поліклініки,дитячої консультації,служби “Швидка допомога”,лікарні із стаціонарним відділенням на 50 ліжок,ФАПу “Загаття”.

Цікаве і різноманітне сучасне музичне життя селища.Плідно працюють народний ансамбль пісні і танцю “Лісоруб” (керівник В.Л.Шепета) – єдиний з 64 колективів такого рангу в області,що зберігся після 1991року та сімейний дует Сергія і Тетяни Раховських “Рідна пісня”,яким влітку 2002року присвоєно звання “народний”,ряд нових естрадних гуртів: “Любисток” (керівник Євген Югас),”Ванастові речі”(керівник Василь Гутник), ”Кріс”(кер.Василь Павлюк), ”Сяйво” (кер.Василь Йосипчук),”Родина”(кер.Василь та Ольга Поповичі),дитячий колектив естрадної пісні “Крок до зірок” (кер.Оксана та ВасильЙосипчуки).При двох православних та одному греко-католицькому храмах створені церковні хори ,весною 2003року при Успенській греко-католицькій церкві започатковано хор хлопчиків.Інші конфесії селища мають вокально-інструментальні гурти духовної музики: “Зустріч”,”Прославлення” та інші.

Учнівська художня самодіяльність розвивається при всіх чотирьох загальноосвітніх і музичній школах.Бичківські школярки Марійка Йосипчук та Наталка Попович були неодноразовими призерами та лауреатами українських та Міжнародних конкурсів вокалістів . Славиться Великий Бичків цілою плеядою талановитих художників і різьбярів. Серед них: Микола Корж, Василь Попович, Юрій Гринюк, Йосип Попович, Микола Юращук, Йосип Ягнюк, Олена Тріщук, Василь Нямещук, Ігор Данілков, Руслан Мойсюк, Микола Савчук, Олексій Паша, Михайло Мадярій, Ладислав Лукачук,Валентина Божук та інші.Інші твори знаходяться у приватних колекціях багатьох країн Європи,Америки,Азії,в Австралії.

Своє бачення прекрасного передавали та залишили поетичні доробки для нащадків у поетичних рядках місцеві поети Олексій Чічак, Тетяна Мотрюк , Іван Чічак, Олена Марущак, Олена Чупак, Одарка Остроушко, Іван Халудило, поет в емігрпції Осип Мускур. Любителів книги обслуговують три бібліотеки,фонд яких становить 48 тисяч примірників книг.

Центрами духовного життя є бичківські храми: Свято-Успенська греко-католицька церква (1845р.),Свято-Покровська православна церква (1895р.),Хресто-Воздвиженська православна церква (1935р.),Римо-католицька церква Св.Імре (1996р.),Молитовний будинок адвентистів сьомого дня ,Молитовний будинок Євангельських Християн Бабтистів,Зал Царства Свідків Єгови,Церква Християн від Євангельської-Пятидесятників (колишня будівля Єврейської Синагоги),2 каплички.В стадії будівництва знаходиться каплиця Св.Володимира в мікрорайоні “Загаття”,греко-католицька каплиця Св.Миколая,церковно-духовна дитяча школа при Свято-Успенській греко-католицькій церкві, українська православна церква Святого Пророка Іллі.

Справжнім оберігом селища стала статуя Богородиці, яка була освячена отцями0настоятелями бичківських Храмів 7 вересня 2002року.

Найбільше багатство кожної країни населеного пункту – його люди. Творчі,талановиті,обдаровані,не байдужі,ентузіасти і рушії історії,прогресу,перетворень і зрушень на краще кожного народу.

Гордість Великого Бичкова є 4 доктори медичних наук: В.А.Маляр,В.М.Сопільник-Корж,В.В.Ткач, О.М.Мандзюк-Ганич- професор УжНУ,голова Союзу Українок Закарпаття,доктор ветеринарних наук : М.І.Мирон, 23 кандидатів медичних,фізико-математичних, хімічних, історичних, педагогічних,технічних,юридичних,богословських наук. Серед них П.В.Попович – перший кандидат наук на Рахівщині, І.С.Коршинський – випускник Великобичківської школи 1947року,народний депутат України першого скликання,Свистак В.В.- доцент УжНУ,А.М.Ухаль –декан юридичного факультетуУжДІІЕПу,М.Д.Йосипчук,П.І.Коперльос,Г.В.Божук,В.В.Петрецький та інші. Звання заслуженого працівника удостоєні:

  • у галузі науково-технічного прогресу: Гаврило Гаврилович Ольшанський – заслужений раціоналізатор України;
  • у галузі кооперативної торгівлі А.А.Мешко – заслужений працівник торгівлі України ;
  • у галузі медицини Н.І.Царькова – заслужений лікар України;
  • у галузі освіти І.І.Божук ,Г.Дячук-Корж – заслужені вчителі України;
  • в галузі культури Й.М.Волощук,В.В.Пекарюк,М.М.Жупник-Чорногорський – заслужені працівники культури України;
  • В.О.Смердул заслужений майстер народної творчості України.

В.В.Нямещук є членом Спілки художників України,а В.В.Попович- член Національної ліги українських композиторів. Далеко за межами Україні і СРСР були відомі бичківські спортивні зірки: Іван Яремчук (футболіст Київського “Динамо”, заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР по футболу,дворазовий володар Кубка СРСР,учасник світових чемпіонів з футболу в Мексиці та Італії),Василь Йосипчук- п”ятиразовий чемпіон України,дворазовий майстер спорту СРСР з плавання і сучасного п”ятиборства, переможець трьох спартакіад УРСР (1963.1967.1971рр.), довгий час очолював десятку кращих плавців України, Богдан Йосипчук – майстер спорту СРСР з сучасного п”ятиборства. Учитель І.Яремчука , бичківець С.Руснак – заслужений тренер УРСР по футболу.

У всьому світі відоме ім”я уроженця селища о.Теодора Ромжі – єпископа Мукачівської греко-католицької Єпархії у 1944-47 роках,який прийняв мученицьку смерть за віру Христову і в червні 2001року був беатифікований (проголошений блаженним,святим) Папою Римським Іоаном Павлом П.

Наш земляк, уроженець Бичкова Йожеф Келен був одним з творців пролетарської революції і Угорської Радянської Республіки у 1919році, відомим на той час в Європі вченим математиком і інженером-енергетиком.На його захист під час переслідувань угорським урядом став вчений із світовим ім”ям Альберт Енштейн.

Інший виходець із Бичкова- Іреней Фендь був першим міністром оборони гомінданівського Китаю.

У Великому Бичкові народилася перша жінка- поетеса Закарпаття Миколая Божук,український радянський песьменник Микола Миколайович Сидоряк.В даний час (2000-2003рік) 9 книг – досліджень з історії і культури В.Бичкова вийшли з під пера Василя Васильовича Поповича, самодіяльного композитора, підприємця, колишнього вчителя місцевої музичної школи.

Прикрашають селище і нагадують його жителям про важливі події минулого ряд пам”ятників,хрестів,меморіальних дощок: Обеліск Слави,встановлений у 1967 році на честь загиблих на війні односельчанів, б”юст Т.Г.Шевченка ( 1964р),б”юст І.П.Локоти,меморіальна дошка заслуженому працівнику культури України балетмейстеру Й.М.Волощуку ( встановлено на фасаді будинку культури ЛХК в жовтні 2000року), А.О.Кузьмику- директору Загатської початкової школи, який народним методом побудував даний освітній заклад на прикінці 40-х років( встановлена на фасаді загатської початкової школи 7 вересня 2002року),Теодору Ромжі у приміщенні Свято-Успенської греко-католицької церкви. Ще одна меморіальна дошка на фасаді греко-католицької церкви підтверджує,що 16 березня 1939 року тут в останнє на українській землі святу літургію відслужив Президент Карпатської України о. Д-р Августин Волошин: Меморіальна дошка на фасаді спортивного залу ЗОШ 1-3 ст. № 1 нагадує про факт звірського катування угорськими фашистами січовиків у березні 1939року.

За збереження культурної спадщини селища меморіальні дошки встановлено в селищному Будинку культури:

  • заслуженому працівнику культури України, колишньому керівнику і дирегенту самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю “Лісоруб” Василю Васильовичу Пекарюку ;
  • народній поетесі Олені Чупак
  • народному різб”яру Василю Смердулу
  • театральному діячу, актору, драматургу – Юрію-Августину Шерегію

На місцях розстрілу січовиків і загибелі вчительки,члена ОУП-УПА Олени Коперльос встановлено хрести.

На подвір’ї Римо-католицької церкви св.Імре встановлено дерев’яне погруддя епіскопа, блаженного Теодора Ромжі ( автор – угорський скульптор п.Поляк).

Насичене і громадсько-політичне життя селища.В 1989 році тут засновано перший осередок НРУ на Рахівщині,згодом Товариство “Просвіта”,осередок союзу “Чорнобиль”,товариство угорської культури,жіночий осередокім.О.Теліги,благодійну організацію “Карітас-Теодор Ромжа”,місцеві осередки КПУ і СДПУ(о) та ряд інших партій.

Селище Великий Бичків багате на народні традиції і звичаї,які знаходять своє відображення в постановках народного ансамблю пісні і танцю “Лісоруб” та учнів шкіл селища.

Бичківці, гості завжди радо зустрічали композиції у постановці заслужених працівника культури Й.М.Волощука та В.В.Пекарюка “Бичківські вечорниці”,”Бичківське весілля”,”Бичківські колядки та щидрівки. Вже традиційно стало проведення в селищі свята “Проводи на полонину”,” В ніч на Івандель”,”День селища” та інші.

Не відбувається практично жодного народного свята без пригощення присутніх бичківськими стравами такими,як : бичківські голубці,фанки,печинина,горішаники,макош,

колачі,медяники та інші,які вміло готують відомі наші кухарки та кондитери Люба Сідей,Ганна Бердар, Ганна Ясінська, Марія Дурнас, Ольга Кузьмик, Марія Кузьмик, Маргарета Гайналь,…

Незалежність України покликала до життя справді активних, справді талановитих особистостей відродження духовності, української національної гідності наших співвідчизників. Нового розмаху на ринкових засадах набрала промисловість, всі інші галузі, особливо малий і середній бізнес. Лише найбільші промислові підприємства, які розміщені і працюють на території селища сьогодні випускають і реалізовують понад 63% продукції, яка виробляється у районі. На них припадає найбільша частка відрахувань до бюджетів різних фондів. Зрозуміло, що на них лежить найбільша відповідальність за соціальний розвиток населеного пункту.

У селищі- понад 170 представників середнього і малого бізнесу. На території населеного пункту діють великі промислові підприємства, це такі-як :

  •     Великобичківська філія “Сведвуд Проза” ТзОВ “Сведвуд Україна”
  •     ТзОВ “Сведвуд Карпати”
  •     ТзОВ “Бруно ЛТД”
  •     ДП Великобичківське МЛГ
  •     ВАТ “Консервний завод”
  •     Великобичківський хлібокомбінат,

Десятки закладів торгівлі, філії Ощадбанку Промінспестбанку та Приватбанку, кредитна спілка “Мрія”, дільниця РЕМ, відділ житлово-комунального підприємтва, пожежна професійна частина – 30, поштове відділення , центр електрозв”язку № 8, відділення НАСК “Оранта”, УПСК, кабельне телебачення, автозаправочні станції “Еліт”, “Ліщина”, “Веста”, станції технічного обслуговування, чотири ринки, чотири загально-освітні школи , дитяча музична школа, п”ять дитсадків, три бібліотеки та історико-краєзнавчий музей. Тут нараховується шість селянсько-фермерських господарств.

В селищі створюються умови по розвитку туристично-рекреаційного комплексу, адже сама природа, самобутність населеного пункту створила умови для цікавого відпочинку та ознайомлення туристів з його історико-культурною спадщиною.

До послуг туристів тут розташовані готель-ресторан “Гранд”, но-стоп “Олександрит”, бар – мотель, бар-готель “Зустріч”.

Багато чого можна ще додати до коротко викладеної історії Бичкова та її громадян.

Для тих, хто бажає більш докладніше ознайомитися з історією Бичкова,його традиціями, звичаями і невичерпним джерелом, надхнення ентузіазму великобичківців пропонуємо звернутися в історико-краєзнавчий музей та книг,виданих місцевим ентузіастом,патріотом селища В.В.Попович,а саме: “Народні таланти Великого Бичкова”,”До вершинмайстерності і досконалості”,”З вірою у Всевишнього”, ”Дивосвіт народних звичаїв Великого Бичкова”.

Збільшити шрифт
Контрастна тема